9.       Завдання з обґрунтованим та обмеженим рівнем впевненості. та порядок його забезпечення аудитором.

В цьому розділі розглядаються такі елементи завдання з надання впевненості:

а) тристоронні відносини між практиком, відповідальною стороною та користувачами;

б) предмет;

в) відповідні критерії;

г) достатні відповідні докази;

д) письмовий висновок з надання впевненості, форма якого відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Тристоронні відносини

Завдання з надання впевненості передбачає участь трьох окремих сторін: практика, відповідальної сторони та користувача.

Практик

 Термін «практик», як розуміється в даній Основі, є ширшим, ніж термін «аудитор», як розуміється в МСА та МСЗО, який стосується тільки практиків, що виконують завдання з аудиту або огляду стосовно історичної фінансової інформації.

Практику можуть запропонувати виконувати завдання з надання впевненості по широкому діапазону предметів завдань.

Відповідальна сторона

Відповідальна сторона – це особа (особи), що:

а) при завданні з надання безпосереднього висновку є відповідальною за предмет завдання; або

б) при завданні з підтвердження є відповідальною за інформацію з предмету (підтвердження) та може бути відповідальною за предмет.

Користувачі

 Користувачами є особа, особи або клас осіб, для яких практик готує висновок з надання впевненості. Відповідальна сторона може бути одним, але не єдиним, з користувачем.

Предмет

Предмет та інформація з предмету завдання з надання впевненості може мати різну форму, наприклад:

•        фінансові показники або умови (наприклад, історичний або прогнозний фінансовий стан, фінансові показники та ліквідність) для яких інформацією з предмету можуть бути визнання, оцінка, подання та розкриття, представлені у фінансовій звітності;

•        не фінансові показники або умови (наприклад, показники підприємства), для яких інформацією з предмету можуть бути ключові показники продуктивності та ефективності;

•        фізичні характеристики (наприклад, потужність обладнання), для яких інформацією з предмету може бути документ із специфікацією;

•        системи та процеси (наприклад, система внутрішнього контролю підприємства або система інформаційних технологій), для яких інформацією з предмету може бути твердження з ефективності;

•        поведінка (наприклад корпоративне управління, відповідність законодавству, управління людськими ресурсами), для якої інформацією з предмету може бути звіт про відповідність або звіт про ефективність.

Критерії

Критерії – це контрольні показники, що використовуються для оцінки або вимірювання предмету, включно з показниками, там де це прийнятно, подання та розкриття. Критерії можуть бути формальними, наприклад, при підготовці фінансової звітності критеріями можуть бути Міжнародні стандарти фінансової звітності або Міжнародні стандарти обліку в державному секторі; для звіту про внутрішній контроль критеріями можуть бути встановлені концептуальні основи внутрішнього контролю або окремі цілі перевірки контролю, спеціально розроблені для завдання; для висновку з відповідності критеріями можуть бути діючі закони, нормативні акти або контракти. Прикладами менш формальних критеріїв можуть бути внутрішній кодекс поведінки або узгоджений рівень роботи (наприклад, кількість засідань окремого комітету за рік).

Докази

 Практик планує та виконує завдання з надання впевненості з професійним скептицизмом з метою отримання достатньої кількості відповідних доказів, що інформація з предмету не має суттєвих перекручень. При плануванні та виконанні завдання, особливо при визначенні природи, порядку виконання завдання та об’єму процедур збору доказів, практик враховує суттєвість, ризик завдання з надання впевненості та кількість та якість наявних доказів.

Висновок з надання впевненості

 Практик надає письмовий висновок, який містить думку, що передає отриману впевненість щодо інформації з предмету завдання. МСА, МСЗО та МСЗНВ описують основні елементи висновків з надання впевненості. Крім того, практик повинен розглянути й інші аспекти відповідальності, пов’язані із звітуванням, включно з підтриманням зв’язку з вищім керівництвом, якщо це необхідно.

 В завданнях, що базуються на твердженнях, думка практика може формулюватися:

а) на основі тверджень відповідально ї сторони (наприклад: «На нашу думку твердження відповідальної сторони, що внутрішній контроль є ефективним, є справедливим в усіх суттєвих аспектах, виходячи з критеріїв XYZ»);

б) безпосередньо на основі предмету завдання та критеріїв (наприклад: «На нашу думку внутрішній контроль є ефективним в усіх суттєвих аспектах, виходячи з критеріїв XYZ»).

В завданнях зі складання безпосереднього висновку думка практика формулюється безпосередньо на основі предмету завдання та критеріїв